Визначення
Є кілька визначень передчасної еякуляції (ПЕ). У 1943 Шапіро запропонував класифікувати передчасну еякуляцію за типами А і В [Шапіро, 1943]. Чоловіки з ПЕ з типом B завжди страждали від дуже швидкого сім'явипорскування (або короткий час відгуку), тоді як тип А передчасної еякуляції розвивається в процесі життя і часто асоціюється з еректильною дисфункцією (ЕД). У 1989 році ці типи були відповідно названі як вроджена ПЕ (первинна) та набута (вторинна) ПЕ. Протягом багатьох років були також спроби створити додаткову класифікацію до ПЕ, у тому числі також були включені деякі елементи до визначення ПЕ (наприклад, ситуаційна ПЕ). У 2006 році Waldinger припустив існування чотирьох підтипів ПЕ, з відмінностями патогенезу [Waldinger, 2006; Waldinger and Schweitzer ].Підтримка цієї нової класифікації поступово розвивається.
Перше сучасне визначення вродженої передчасної еякуляції (ВПЕ) було дане у 2008 році групою міжнародних експертів, скликаних групою Міжнародної спільноти сексуальної медицини (ISSM). Робота та досягнення, а також керівні принципи ISSM зробили колосальний внесок для стандартизації лікування ПЕ. Вони дійшли висновку, що діагностичним критерієм, необхідним для визначення вродженої ПЕ є сукупність факторів: час від проникнення в піхву до еякуляції, нездатність стримувати та контролювати еякуляцію та наявність негативних особистісних наслідків та переживань із цього приводу. Ця група дала визначення передчасної вродженої еякуляції, як чоловіча сексуальна дисфункція, що характеризується еякуляцією, що практично завжди відбувається до, або протягом, приблизно, однієї хвилини після інтравагінального проникнення і проявляється нездатністю затримувати еякуляцію під впливом інтравагінального проникнення. Як результат – наявність негативних наслідків, таких як повідомлення про занепокоєння, розчарування та/або повне припинення чи відмову від сексуальної близькості. Це визначення підтверджується доказами кількох контрольованих клінічних випробувань, які припускають, що 80-90% чоловіків з вродженою ПЕ еякулюють протягом 60 с, а решта 10-20% протягом 2 хв. Це визначення є основою для офіційного діагнозу до ВПЕ. Група фахівців ISSM дійшли висновку, що немає достатніх опублікованих даних досліджень, які могли б запропонувати визначення щодо придбаної передчасної еякуляції (ППЕ). Проте останні дані показують, що чоловіки з ППЕ мають схожий час інтравагінальної затримки еякуляції (IELT), аналогічні рівні контролю еякуляції та негативні особистісні наслідки. Таким чином, сьогодні передбачається можливість об'єднати воєдино визначення щодо цих двох типів ПЕ.
Етіологія
Історично, спроби пояснити етіологію ПЕ включили широкий спектр біологічних та психологічних теорій. Більшість цих запропонованих етіологій не засновані на фактичних даних і є в кращому випадку спекулятивними. Детермінанти ПЕ, безсумнівно, складні та багатовимірні, і вроджена та набута ПЕ, практично мало, що мають спільного між собою. Наше розуміння в нейрохімічних процесах центрального управління еякуляцією, у кращому випадку в зародковому стані, хоча останні зображення в електрофізіологічних дослідженнях виявили підвищену та знижену активність нейронів у кількох областях мозку під час збудження та еякуляції.
Час затримки еякуляту, ймовірно, генетично обумовлена біологічна змінна, яка має відмінності між популяціями та культурою, починаючи від надзвичайно швидкої, середньої та дуже повільної еякуляції. Думка про те, що деякі люди мають вроджену (генетичну) схильність до швидкої еякуляції підтверджується дослідженнями на тваринах, а саме дослідження на підгрупі схильних до ПЕ щурів лінії Вістар [Pattij,2005], роботах Waldinger, що підтверджують сімейну схильність [ Waldinger, 1998] генетичний вплив на ПЕ також підтвердилося і у фінському дослідженні на основі близнюків [Jern, 2007], і зовсім нещодавній звіт, що генетичний поліморфізм гена 5-НТ транспортера визначає регуляцію IELT [Janssen та ін. 2009]. Придбана ПЕ зазвичай виникає через сексуальну тривогу, психологію або проблеми у відносинах, еректильну дисфункцію, а іноді й через простатит, гіпертиреоз, або під час детоксикації від рекреаційних наркотиків. Набута форма ПЕ може бути усунена за допомогою медикаментозного або психотерапевтичного лікування.
Поширеність
Достовірна інформація про поширеність вродженої та набутої ПЕ серед чоловічого населення відсутня. На основі пацієнтів власної звітності, ПЕ регулярно характеризується як найпоширеніша чоловіча сексуальна скарга і, за оцінками, виникає у 4-39% випадках серед чоловіків. Дані організації Глобального вивчення сексуальних відносин та поведінки (GSSAB), в результаті проведеного міжнародного опитування, що вивчає відносини, поведінку, вірування та сексуальне задоволення серед 27500 чоловіків та жінок віком від 40-80 років, повідомили про глобальну поширеність ПЕ (засновані на суб'єктивній звітності). ) та з відсотковим співвідношенням, приблизно 30%, у всіх вікових групах. Що цікаво, розуміння «нормального» часу еякуляції різняться як у країнах, і при суб'єктивної оцінці як пацієнта, так і його партнера. Але опитування GSSAB не можна вважати повноцінним, тому що наймолодші учасники були у віці 40 років, тоді як поширеність ПЕ може відрізнятись у молодих чоловіків. На відміну від дослідження GSSAB, інша їм подібна соціальна організація (PEP&AS) встановили, що середня кількість чоловіків, які страждають на передчасну еякуляцію у віці від 18 до 70 років, становить 22,7%. Тим не менш, є суттєва невідповідність між частотою ПЕ в дослідженнях, які покладаються на самозвітність пацієнта у вимірах безпосередньо контрольованих дослідженнях. Ситуація ще ускладнюється непослідовними та погано перевіреними вимірюваннями показників ПЕ, за основу яких береться вимірювання часу секундоміром від початку проникнення до фінішу.
Соціальні дослідження секундоміром показують, що розподіл IELT має діапазон 0.55-44.1 хв (середнє IELT - 5.4 хв.), і цей діапазон зменшується з віком, і варіюється між країнами. Також є думка, що IELT менше 1 хв є статистично ненормальним для чоловіків, які представляють переважно західну популяцію. Місцеві та регіональні відмінності мають бути розглянуті в контексті різних культурних, релігійних та політичних впливів.
Лікування передчасної еякуляції
Останнім часом була підвищена увага клінічної та фармацевтичної промисловості на психосоціальні наслідки ПЕ, епідеміологію, етіологію та патофізіологію. В останні 20-30 років модель лікування передчасної еякуляції (ПЕ) обмежувалася лише психотерапією. Згодом вона розширилась і тепер включає також медикаментозне лікування. Сексуальні психофармакологічні дослідження на тваринах і людях показали, що серотонін (5-гідрокси-триптамін, 5-НТ) і 5-HT-рецептори беруть участь у регуляції процесів еякуляції і цим підтверджують участь селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) в лікуванні. Декілька добре контрольованих досліджень на основі фактичних даних показали ефективність та безпеку СІЗЗС у затримці еякуляції, багаторазово підтвердивши свою роль як перший ряд препаратів для лікування вродженої та набутої еякуляції. Дапоксетин є найбільш яскравим та вдалим представником СІЗЗС, який використовується виключно для лікування передчасної еякуляції.
Написати коментар Відмінити